6 березня 2016 року виповнилося б 85 років  видатному українському композитору, громадському діячу, Герою України, народному артисту України, лауреату Державної премії ім. Тараса Шевченка, кавалеру ордена Миколи Чудотворця  Олександру Івановичу Білашу.

Народився він в с-щі Градизьк  нашого району  в сім’ї колгоспників. Батьки його були  великими шанувальниками музики і народних пісенної творчості. Так, мама –Євдокія Опанасівна вважалася першою співачкою на сільських сходинах, а батько –Іван Опанасович, колгоспний бухгалтер за професією,  майстерно грав на балалайці та гітарі.

Цю ж любов до музики з дитинства мав і  Олександр. В його біографії є цікаві епізоди, які можливо б для когось ставали б непереборними перешкодами на життєвому шляху та тільки не для Олександра Білаша, який ще з юних літ починав свою музичну кар’єру,  як звичайний  народний музикант. Грав за його власними словами, «не по нотах, а по весіллях» - спочатку на саморобній гармошці «на два баси  і вісім  голосів», згодом на акордеоні, а вже потім на баяні. До речі, щоб купити сину акордеон, батьки продали свою корову.  Олександр тоді не знав нотної грамоти, тож грав, та ще і як грав, виключно «по слуху», як і десятки поколінь народних виконавців.

Здається неймовірним, але в Полтавське музичне училище Олександра не прийняли з характеристикою, що звучала як вирок: «у абітурієнта немає слуху». Тож, ази професійної музичної освіти16-річний О.Білаш  отримав у Київській музичній школі для дорослих, де вчителями були земляки – брати Майбороди: Платон викладав теорію музики, Георгій -гармонію.  Далі, він поступає до  Житомирського музичного училища, де навчався в 1948-1952 роках  по класу баяна, а пізніше - в Київську Державну консерваторію імені П. І. Чайковського. Своїм вчителем Олександр Іванович вважав Платона Майбороду, з яким товаришував усе життя.

Навчаючись в консерваторії він познайомився з Ларисою Остапенко, яка пізніше стала  солісткою Національної філармонії України. «Я щаслива людина, — говорив відомий композитор, — доля подарувала мені зустріч з Ларисою ще в консерваторії. Це любов з першого погляду. У неї чудової краси і тембру сопрано. Дружина стала першою виконавицею моїх пісень, які згодом блискуче виконували Людмила Зикіна та Діана Петриненко. Навіть баритоновий репертуар я часто випробував на ній. Лариса для мене завжди найбільш строгий критик. Те, що наш будинок не тільки моя фортеця, а й джерело натхнення, — все завдяки дружині».

Вперше всенародну любов і визнання Олександр Білаш отримав після спектаклю «Роман і Франческа», де виконувалась його пісня «Впали роси на покоси». Потім уже були, десятки інших творів, але саме з цієї пісні Україна дізналась про народження нового таланту.

А твори давались не легко, адже крім творчої роботи, їх необхідно будо ще і відстоювати. Цікава тепер і мало не трагічна тоді боротьба Олександра Білаша за збереження тексту дійсно всенародної пісні «Два кольори». Одна з найвідоміших пісень композитора «Два кольори» не одразу пройшла художню раду. Якщо до музики не було претензій, то слова Дмитра Павличка викликали багато суперечок. «Нічого не везу додому, лиш згорточок старого полотна…» — герой що, з в’язниці повертається? — запитували опоненти. Вимагали замінити слово «журба», вважаючи, що воно викликає погані асоціації. Довго довелося переконувати чиновників, що ніякого таємного змісту і підступу в тексті немає. І пісня в результаті стала народною. Не випадково, коли сталася Чорнобильська трагедія, слухачі просили виконати саме цей твір, у якому переплелися любов, біль і надія.

Сьогодні Білаш — визнаний авторитет, багато його творів здобули всенародну любов.  Олександр Білаш належить до тих композиторів, чиї твори, ледве народившись, назавжди залишають свого автора і йдуть у самостійне життя. «Два кольори», «Ясени», «Сніг на зеленому листі», «Явір і яворина», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Сину, качки летять», «Ластівка», «Мамині руки» - ось далеко не повний перелік музичних перлин Олександра Білаша. Цими мелодіями співає  сучасна Україна, ними заслуховується весь світ.  Музична творчість його багатогранна. Крім пісень, ним створено  чимало інших музичних творів, які отримали своє визнання.

А ще іпостассю ліричної душі Олександра Івановича була поезія. З 1977 по 2001 роки ним було створено десять поетичних збірок, серед яких  - «Мелодія», «Криниця», «Ластів"яні ноти», «Мамине крило» .

«Я музику й поезію однаково люблю,

Хоч кажуть двох любити небезпечно

І аморально це вважають, і не гречно,

Та я нічого вже з собою не зроблю –

Однаковісінько обох люблю»,-

так відобразив  Олександр Білаш свою любов до музики і поезії .

Неодноразово під час своїх приїздів в с-ще Градизьк на батьківське дворище він приїздив і в Глобине, мав зустрічі в трудових колективах, де міг зачарувати присутніх,  і своїми розповідями про своє мистецьке життя та спілкування з відомими людьми,  і цитуванням поетичних рядків відомих класиків і поетів-початківців, а також щирими проникливими словами своїх поезій. Він любив свій рідний край. Тут він започаткував фестиваль «Пісенні джерела», який тепер щорічно збирає на славній градизькій Пивисі, як творчих людей так і шанувальників пісенної та музичної майстерності.  Зараз організацією фестивалю та фондом для молодих обдарованих талантів імені О.Білаша керує молодша донька композитора –Леся Олександрівна –редактор та ведуча Національного радіо.

Помер Олександр Іванович 6 травня 2003-го, на 72-му році. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

На батьківщині земляка в с-щі Градизьк свято шанують пам’ять про Олександа Білаша. Його іменем в 2002 році названа гімназія у с-щі Градизьк. А в 2004 році при цій же школі створено літературно-меморіальний музей О.І.Білаша, де зберігаються та експонуються предмети його музичної та літературної спадщини,  які мають історичну та художню цінність. Біля селищної ради встановлено бюст композитора.

З нагоди 85-річниці з дня народження видатного українця  Глобинська центральна районна бібліотека організовує  та проводить   1 березня   2016 року літературно-музичний вечір «Так і живу між звуками й словами». На вечорі прозвучать пісні та поезія нашого земляка, буде демонструватись фільм про його життя. Тож на цей захід запрошуються всі  шанувальники  творчості  Олександра Білаша, люди не байдужі до поезії пісні та музики.

Цей захід буде проводитись з 14 години 1 березня  2016 року в приміщенні Глобинської центральної районної бібліотеки.