Ще один населений пункт України, крім нашого Глобине,  пов'язаний з іменем Генерального писаря  Запорізької Січі Івана Глоби. Козацька старшина мала чимало зимівників по всій території Гетьманської України та на Запоріжжі, більшість з яких часом перетворювалися на значно більші поселення – села та містечка. Не був виключенням і один з легендарних засновників нашого міста, виходець  з  козацького стану - Іван Якович  Глоба.

Крім зимівника-хутора в наших краях, відомо що він мав свій зимівник і на Запорізьких землях на території сучасної Дніпропетровщини,  поблизу м. Новомосковська.

Але і на Правобережній Україні є відомості про наявність його  земельних володінь та хуторів. Так, був ще один хутір писаря Глоби, який став потім  селом Глинним, а потім селом Бережинкою за іменем нового господаря російського офіцера Бережньова на схід від фортеці святої Єлисавети. Відомий і осавул Глоба, але хутір під сучасним Кіровоградом звався саме хутором писаря Глоби.

Походження села знають його мешканці, які відобразили його в сучасному гербі цього поселення,   зобразивши атрибут влади генерального писаря каламар (чорнильницю).

Хутір під Єлисаветградом росіяни прихопили одразу. Українську історію з середини вісімнадцятого століття писали по-російськи перекручуючи українські імена та вписуючи російські трактування  тих чи інших фактів, применшуючи при цьому роль українців в розбудові рідного краю. Тож багато в чому сучасні  відомості про минуле мають чимало штучних нашарувань, які  як лушпиння,  знаходяться на поверхні, і часто для встановлення істини, необхідно очищати наявні історичні відомості  від домислів та ідеологічних  вигадок.

 Дана картина із зображенням Івана Глоби, історичної особи, легендарного засновника нашого міста знаходиться в кабінеті Глобинського міського голови. Створена вона місцевим глобинським художником. А саме зображення Івана Глоби взяте з відомих копій запорізьких ікон Покрови Богородиці. Тобто він зображений таким яким   його зображали  невідомі  тогочасні  художники ще в 18 столітті, зрозуміло.  Щодо появи  цих  ікони відомо, що культ заступниці над усім Військом Запорізьким -  Покрови Богородиці - найбільшого поширення набув у 18 ст. за часів Нової Січі. З 1734 по 1757 рік на Запоріжжі було побудовано, з урахуванням січової, 12 церков та каплиць, присвячених головній козацькій святині. Кожна церква мала свою ікону Покрови, але, на жаль, вони не збереглися. До наших днів дійшли кілька копій січових ікон, зокрема, двохярусної ікони Покрови 70-х років 18 ст.

Січова святиня вражає своєю оригінальністю. На ній, всупереч тодішнім канонам, не знайшлося місця для цариці чи патріарха, як і  для посередників між Богом та людьми. На горішньому ярусі ікони зображена Богородиця в оточенні двох найбільш шанованих на Запоріжжі святих - святого Миколая та архістратига Михайла. На нижньому ярусі біля військових клейнодів, зображено дві групи запорожців на чолі з кошовим отаманом П.Калнишевським та військовим писарем І.Глобою. Обидва  зображені в повний зріст, їхні очі звернені до Богородиці, з уст кошового виходять слова: "Молим, покрий нас чесним твоїм покровом и избави нас от всякого зла". Напис у вигляді вузенької стрічки простягнутий вгору. На копії ікон не видно ще одного напису, який зроблено над головою Богородиці. Там написано: "Избавлю и покрию люди моя".   Саме ці зображення Івана Глоби і  відтворено художником на картині, що знаходиться  тепер в приміщенні Глобинської міської ради, зрозуміло, що не без художнього доопрацювання сучасного автора.

 Січова ікона "Покров Богородиці" із зображенням останнього кошового Петра Калнишевського, запорозької старшини, судді, писаря (Івана Глоби) та ін. Копія 1836 року з оригінальної січової ікони, про що свідчить напис на звороті: "Копія старовинної ікони, що знаходилася в Запорозькій Січі, а тепер в цілості перебуває у с. Покровському, що колись було Січчю. Написана копія 1836 р. Одеському товариству історії та старожитностей" /Розмір - 50 х 34 см. Дерево, олія. Із фондів Одеського історико-краєзнавчого музею/