Бобри – милі  на  перший погляд звірки, носії   чудового хутра, які не так давно оселилися у водоймах нашої річки Сухий Омельник, зараз викликають чимало запитань у глобинців.  Спочатку вони радували нас  тим, що збільшилась фауна нашого довкілля на тлі зникнення популяцій зайців, козуль та інших представників  тваринного світу. Однак,  збільшення кількості бобрів, яке відбувається надзвичайно великими темпами,   зараз починає викликати вже і побоювання щодо   їх  перебування в наших краях.

Не будемо говорити про ту шкоду,  яку вони завдають довкіллю знищенням,  і   так не багато чисельних насаджень дерев  по берегах наших річок, але вони конкретно та з професійним завзяттям взялися за винищення верболозу, особливо великі зарості якого були на річці Сухий Омельник вниз по течії від  земляної греблі, що проходить по вулиці Гагаріна. Саме ці зарості верболозу ставали місцем розмноження чисельного птаства:  від  хижих яструбів, злодійкуватих сорок і до  різних одудів,  вівсянок та  очеретянок.  Зараз тут пройшли боброві жнива, які практично понищили верболіз на плавах річки, а отже  і понищили місця  потенційного розмноження   птахів.

В Прибалтиці, куди,  для розведення,  завезли раніше канадського  чорного  бобра,  останні оголошені мало не національним лихом. Аналогічний стан і в сусідній Білорусії,  де бобри будуючи гаті на  малих річках та перегороджуючи своїми греблями піднімають їх рівень води та  підтоплюють лісові  та,  і так не дуже не чисельні,  сільськогосподарські угіддя в цій  державі.

В Україні, також,  в різних місцях    працівники лісових господарств та національних парків починають бити на сполох, адже бобри знищують не лише м’які породи дерев, які є їх особливими делікатесними видами: верби, осоки, тополі, але й валять за одну ніч і вікові дуби, як це має місце, наприклад, в національному природному парку «Гомільшанські ліси»  на Харківщині. Однак,  в Україні бобри охороняються законом, тож їх кількість з кожним роком значно збільшується.

Дещо з характеристики самих бобрів. Бобер - це  великий гризун, пристосований до напівводяного способу життя.  Бобри воліють селитися по берегах повільних рівнинних річок, стариць, ставків та озер, водосховищ, іригаційних каналів і кар'єрів. Уникають широких і швидких річок, а також водойм, що промерзають взимку до дна. Для бобрів важлива наявність на берегах водойми дерево-чагарникової рослинності з м'яких листяних порід, а також велика кількість водної та прибережної трав'янистої рослинності, складової їх раціону. Бобри чудово плавають і пірнають. Великі легені і печінка забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою бобри можуть залишатися 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 м. На суші бобри досить незграбні. Живуть бобри поодинці або сім'ями. Повна сім'я складається з 5—8 особин: сімейної пари і молодих бобрів — приплоду минулого і поточного років. Ділянка річки  іноді займається сім'єю протягом багатьох поколінь. Довжина сімейної ділянки вздовж берега становить від 0,3 до 2,9 км. Від води бобри рідко віддаляються більш ніж на 200 м. Протяжність ділянки залежить від наявності кормів. При небезпеці бобер голосно вдаряє хвостом по воді і пірнає. Сплеск служить для всіх бобрів, в межах,  чутності сигналом тривоги.

Бобри — справжні інженери. А ще вони професійно володіють   своїми зубами, якими можуть  з фантастичною швидкістю за 2-3 хвилини звалити в потрібному їм напрямку осику  чи вербу  завтовшки з руку. Бобри зводять 4   типи будівель: нори, хати з гілок та землі, канали та греблі. Про греблі бобрів складено багато розповідей,   в яких із захопленням говориться про їх інженерні вміння. Хто спостерігав за їх роботою, говорить, що вони схожі при цьому на виконробів на справжньому будівництві. В Америці є побудована бобрами гребля висотою 4 з половиною метри, шириною — 7 м, а довжиною 1200 м.

Підгризаючи дерево, ці гризуни діють так, щоб воно впало в потрібному напрямку. Потім звірі обгризають гілки і обробляють стовбур на шматки, які перетягують до місця майбутньої греблі. Одні шматки дерева чотириногий будівельник з силою встромляє загостреним кінцем у дно, інші гарненько закріплює між ними, щоб не віднесло течією. Працює при цьому бобер і зубами, і лапами, і головою.

Для надійності.  гризуни підпирають греблю з боків спеціальними поперечками і рогульками. Проміжки в конструкції працьовиті звірята законопачують гілками, мулом, листям і глиною, приносячи весь цей матеріал до місця будівництва в передніх лапках. В одному з кінців греблі завбачливі бобри влаштовують стік, щоб паводком не зруйнувало всю споруду.

В умовах нашої річки Сухий Омельник  бобри влітку харчуються в основному трав’янистими рослинами очеретом, рогозом та іншою річковою та болотною рослинністю, а вже під осінь активно займаються заготівлею харчу на зиму – вони інтенсивно звалюють дерева та переносять великі гілки і частини стовбурів дерева поближче до свого гнізда, де встромляють у дно водойми, щоб скористатися ним взимку, коли  водойма вкриється льодом.  Найбільш активні бобри,   коли вечоріє та вночі. А взагалі вони дуже обережні та полохливі, що забезпечує їх виживання та стрімке розмноження. Досягають ваги в середньому 20-30 кілограм, але в наших краях, особливо на  річці Хоролі окремі екземпляри дорослого бобра були вагою   і за сорок кілограм.

Мабуть,  з часом проблема бобрів в наших місцях набуде більш загрозливішого характеру, адже,  вони здатні віддалятися від водойми на відстань до 200 метрів, а отже із знищенням  дерев понад берегами річок  можуть добратися і до садків жителів нашого міста. Але,  як кажуть: поживемо - побачимо

Сліди "творчості"  бобрів на березі річки Сухий Омельник в районі вулиці Лялі Убийвовк м. Глобине

Стовбури дерев  бобри завжди валяють у потрібному їм напрямку