До дня соборності України

22 січня в нашій державі буде відзначатися свято – День Соборності України. Це свято приурочується до визначної історичної події в житті України, коли цього дня в 1919 році на Софіївській площі в Києві було оголошено про Акт злуки ( возз’єднання) Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки, проголошених на населених   українцями територіях Російської та Австро-Угорської імперій. На жаль, це прагнення про возз’єднання українських земель  в єдиній українській державі тоді не змогло здійсниться через агресії   сусідніх  держав і в першу чергу більшовицької  Росії, яка в крові потопила прагнення українців до створення самостійної та незалежної держави України.

За комуністичного тоталітарного режиму навіть згадка про цю історичну подію та  соборність держави України переслідувалася  та каралася.

І лише в часи  здобуття Україною незалежності вперше 22 січня 1990 року українська громадськість  широко  відзначила цю подію, утворивши багатокілометрові живі ланцюги між містами Києвом та Львом.

Вже в 1999 році указом Президента Кучми цей день став відзначатися як загальнодержавне свято – День Соборності та свободи. Через 15 років указом Президента Порошенка формат свята було змінено і віднині він відзначається,  як День Соборності України.

Приємно, що до створення першої української держави був причетний і наш земляк Аркадій Степанович Степаненко, уродженець м. Глобине. Народився він 1889 році в заможній козацькій сім’ї Степаненків. Батьки намагалися дати освіту своєму синову, тож направили його навчатися до Уманського сільськогосподарського училища. Там він попав під вплив  революційних настроїв в країні, вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії, активно брав  участь, як інструктор дружинників в революції !905-1907 років  в Росії. Був викритий та заарештований в 1907 році і за вироком суду висланий в Березовський край Тобольської  губернії.

З перемогою Лютневої революції в Росії  активно поринає в політичне життя на Україні. Стає членом   партії українських есерів, активно долучається до роботи в найпоширеніших тоді в українському селі - Селянських спілок, де стає членом  головного їх органу - Центрального комітету. Зі створенням Української Центральної Ради стає її членом, а на початку 1918 року обирається і заступником голови.

Аркадій Степаненко в той час виділяється  чіткою позицією по відстоюванню українських національних інтересів. Особливо це проявилося під час проведення Всеукраїнського з’їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що проходив в Києві в період з 17 по 18 грудня 1917 року. Зібраний за ініціативою більшовиків Росії   він мав   проголосити більшовицькі проросійські лозунги та оголосити про створення більшовицької України. Однак, як пізніше згадував член оргбюро по скликанню цього зібрання  визначний більшовик В.П.Затонський, ця затія більшовиків з тріском провалилася. І чималу роль в проукраїнських настроях  делегатів,  дійсно Всеукраїнського форуму,   зіграв  наш земляк Аркадій Степаненко, який був обраний Головою   Всеукраїнського з’їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.  Саме його,  пізніше в своїх спогадах, Володимир Затонський  звинувачував в провалі доручень партії більшовиків  в Києві. Більшовики, разом з  лівими  есерами, не зумівши здійснити  свої більшовицькі  плани,  змушені були тікати з  Києва  до Харкова. Саме там  уже були російські загони, що вторглися на територію України  і під їх охороною, нашвидкуруч зібраним збіговиськом більшовиків та лівих есерів,  було проголошено про створення  української радянської держави.

З’їзд же в Києві, де були представники обрані від усіх куточків України,  під вигуки «Слава Центральній Раді», як вищому органу управління в Україні  та спів «Ще не вмерла Україна»,  прийняв ряд важливих рішень, зокрема,  підтвердив повноваження Центральної Ради представляти інтереси всієї України, всіх її жителів та зобов’язав стояти на «захисті інтересів України».

Аркадій Степаненко і в подальшому був на керівних посадах в українських урядах – емісаром, виконувачем обов’язків міністра земельних справ. Із захопленням більшовиками території України - він   серед керівників селянського руху опору   в 1920-1921 роках на Полтавщині та Харківщині. Коли повстанський рух було жорстоко придушено, а частково він і сам пішов на спад з відміною політики військового комунізму, Аркадій Степаненко  емігрує за кордон. В 1924 року відгукнувшись на заклики більшовицької Росії про реабілітацію та повернення на Батьківщину колишніх емігрантів,  він повертається в Україну. Працює заступником директора банку в Херсоні, економістом   «Тракторбуду» в Харкові. В цей час сенс свого життя вбачає в  сприянні  економічному  зростанні України.

Однак вже в 1931 році,  під час першої хвилі нищення української інтелігенції сталінським режимом,  його заарештовують по сфабрикованому звинуваченні у приналежності до «Українського національного центру» та за вироком суду направляють на заслання в Архангельськ.  В 1937 році в Архангельську   арештовують вдруге і засуджують  за «антирадянську» діяльність на 5 років. Під час відбування цього покарання,     5 вересня 1938 року,   наш земляк, щирий українець був  убитий у тюрмі за вироком трійки НКВД СССР.

Повністю реабілітований лише в   1989 році.